Українська поетеса, громадська діячка в юності разом з родиною жила на території КПІ. Сюжет скульптури: майбутня поетеса відпочиває в сквері з книгою віршів.

Олена Іванівна Теліга — українська поетеса і літературний критик, член Організації українських націоналістів.
Поетична спадщина Олени Теліги кількісно невелика, відомо всього 38 віршів. Але за змістом вона має неперевершену цінність. У ній пролунав її неповторний голос, притаманна її творчості особливість, яку літературознавці визначили, як «пасіонарність любовної лірики».
Своє життя Олена присвятила відродженню української національної ідеї, була одним з найвідоміших членів ОУН. Олена Теліга була арештована нацистами, разом з нею добровільно здався гестапо і її чоловік, який заради цього назвався письменником. На стіні камери вона намалювала тризуб і залишила напис: «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга». Втім, місце і дата загибелі поетеси та її чоловіка невідомі, деякі джерела свідчать про самогубство в катівнях гестапо. Але оскільки в той час відбувалися масові розстріли в Бабиному Яру, то 21 лютого 1942 прийнято вважати днем пам'яті Олени Теліги, її чоловіка та інших членів ОУН, розстріляних нацистами в Бабиному Яру.
Пам'ятник Олені Телізі встановлено 31 серпня 2009 року в сквері навпроти 12-го корпусу Київського Політехнічного Інституту. Вибір місця для пам'ятника не випадковий — батько Олени викладав в КПІ, а під час окупації поетеса жила неподалік і часто гуляла в цих місцях. Це перший пам'ятник Олені Телізі на території України. Частина коштів на пам'ятник зібрали студенти та викладачі КПІ.
Композиція пам'ятника вельми оригінальна — молода дівчина в легенькій сукні сидить на лавці. Неймовірна жвавість і чарівна пластика скульптури відразу видає свого автора — Володимир Щур. Скульптор наповнив змістом кожну деталь: в лівій руці Олена тримає троянду, як символ своєї ніжної жіночності; поруч лежить парасолька, як знак, що поетеса усвідомлює — скоро почнеться буря арештів і розстрілів, і потрібно бути готовою до всього; а на колінах розкритий зошит із віршами, адже на площі біля КПІ щодня збираються тисячі студентів, і Олена звертається до них рядками:
«Не раз кажу: змагайся і шукай! Вдивляйся в очі пристрастей і зрічень! І знаю я — в один затихлий вечір, До інших брам сягне твоя рука»