Честахівський Григорій Миколайович — український маляр, приятель Тараса Шевченка, автор спогадів про нього. Був одним з ініціаторів й організаторів поховання Т. Шевченка на Чернечій горі біля Канева. Саме через його наполягання Шевченка поховали не на Щекавицькій горі в Києві, де студенти вже й могилу були викопали, не в Качанівці, як наполягав Василь Тарновський, а на Чернечій горі.

Листи і спогади Честахівського — неоціненне джерело для розуміння того, як влаштовувалась могила, як вона поволі ставала святинею для українців.
Григорій писав: «Товариство українців в Петербурзі обрало мене для супроводу тіла Тараса Шевченка і для поховання його на місці, яке він сам обрав. Отримав дозвіл від начальства на 28 днів». Але цих днів, звичайно ж було замало: «Після поховання, віддавши останню шану покійному, всі, хто супроводжував з Києва і з інших міст, почали роз’їжджатися, і, коли 12 числа я один, відвідавши могилу й думаючи в останній раз перед від’їздом поклонитися батькові і другові, вийшовши на високу гору, побачив осиротілу могилу, то невимовний сум охопив моє серце: не хотілося розлучатися з місцем. Де знайшло спокій тіло нашого любого й дорогого Кобзаря, а бажалося закопатися в цій славній землі. Думаю: «А хто ж насипле над ним високу могилу за його заповітом! Чи не мені спробувати це?»
Він лишається у Каневі, попросивши відпустку на чотири місяці. І знову пише листи в яких дуже емоційно і зворушливо оповідає «любій громадонці українській» як прості люди з Канева та навколишніх сіл, зрозумівши, що значитиме ця могила для нащадків, прийшли йому на допомогу: «... всякий люд Божий од старого до малого... потяглося за мною... на славну Чернечу гору, де Тарасове нове селище... до Батькової могили».